Бонго

Бонго (ісп. Bongó) - кубинський ударний інструмент: невеликий здвоєний барабан африканського походження, грають на якому зазвичай сидячи, утримуючи бонго затиснутим між литками ніг. На Кубі бонго вперше з'явився в провінції Ор'єнте близько 1900-го року. Барабани, складові бонго, мають різний розмір; менший з них вважається «чоловічим» (мачо - ісп. macho, дослівно «самець»), а більший - «жіночим» (Ембрі - ісп. hembra, «самка»), основним барабаном. Традиційно, більш низько налаштований, «жіночий» барабан знаходиться по праву руку від музиканта-бонгосеро (ісп. Bongocero). Бонго широко використовуються як у традиційній кубинської музиці, так і в латиноамериканській музиці взагалі.

У 1920-і роки бонго регулювали більш низько, ніж зараз, а грали на ньому в техніці, близькій до гри на Конгу, в тому числі - змінюючи натяг мембрани під час гри. Спочатку шкіра кріпилася до корпусу барабана цвяхами, і для його налаштування бонгосеро використовували маленьку жаровню, наповнену вугіллям, яку під час гри розташовували між ніг.

Сучасний бонго налаштовують більш високо, ніж раніше, що більше відповідає ролі цих барабанів як соло інструменту. Зараз техніка гри на бонго заснована в першу чергу на ритмічному малюнку «мартільо» (ісп. Martillo, «молоток»). Партія бонго може також дублюватися іншими інструментами перкусії, наприклад сенсерро, особливо коли гучність і інтенсивність ритму ансамблю зростають.